У самому загальному плані учасники гри намагаються виділити і обговорити різні «втіхи» життя і роботи, найбільш характерні для представників тих чи інших професійних і соціальних груп суспільства.
Можливі різні варіанти проведення вправи. По-перше, можна розглянути «зоряний час» для типових професійних стереотипів (для типового вченого, типового продавця, типового таксиста ...), а можна розглянути і стереотипи більш широкого плану (типового «багатого українця», типової «бізнес леді», типового «супермена», типового «розбешаки»,. типової «простої людини» тощо).
По-друге, варіанти проведення вправи можуть бути різними за формою і процедурою.
1 варіант (основні етапи проведення):
1. Учасники розсаджуються в коло і спільно визначають, який професійний стереотип (або соціальний стереотип) вони будуть обговорювати. Наприклад, всі зійшлися на професійному стереотипі типового «бармена».
2. Ведучий надає учасникам наступне завдання: «Зараз кожен з вас спробує уявити, які найприємніші, радісні хвилини в житті типового бармена (у кожного може бути своє власне уявлення про це). Далі всі ми по черзі коротко висловимо свої припущення, після чого обговоримо, чиї ж уявлення виявилися найбільш реалістичні, тобто найбільшою мірою відповідають щастю більшості барменів ... ».
3. Учасники по черзі говорять про своїх уявленнях, про «зоряний час» бармена. Ведучий при цьому не повинен якось критикувати ці подання. У підліткових (а часто і у дорослих) аудиторіях достатньо можливі жарти і деяка іронія по відношенню до «щастя» стереотипів, особливо, стереотипів неординарних. Ми вважаємо, що це нормально, адже нерідко за допомогою жарту можна зрозуміти набагато більше, ніж в серйозних обговореннях ... Висловлювання учасників можуть повторюватися, хоча було б цікавіше називати різноманітні прояви радості для даного професіонала, що дозволило б більш повно зрозуміти цю професію. Природно, ведучий не повинен допускати переростання жарти у відверту грубість і «зубоскальство».
4. Далі організовується обговорення, чиї ж уявлення про найбільше щастя для бармена виявилися найбільш характерними і правдивими. Оскільки такі подання носять в основному нон-суб'єктивний і характер, то не слід прагнути до повної «об'єктивності» обговорення. Ведучий повинен бути готовий погодитися навіть з тими думками, які сам не поділяє. Сенс вправи - не стільки в тому, щоб познайомити в учасників з «правдою», скільки в тому, щоб актуалізувати їх уявлення про «радощі» тієї чи іншої праці і, лише по можливості, в тактовной і ненав'язливій формі, підкоригувати ці уявлення .
2 варіант:
1. Учасники розбиваються на групи по 3-5 чоловік (мікрокоманди).
2. Визначаються найбільш цікаві для всіх професійні (або соціальні) стереотипи по числу ігрових мікрокоманд.
3. Кожна група бере для розгляду якийсь один стереотип. Необхідно приблизно за 7-10 хвилин виділити 3-5 найбільш характерних для цього стереотипу радостей (заради чого представники даної професії або соціальної групи взагалі живуть, що для них найголовніше в житті ...). Бажано, виписати все це на папері і визначити людину, яка змогла б коротко розповісти про те, до чого прийшла мікрогрупа.
4. Далі по черзі представники мікрогруп виступають (зачитують свої варіанти професійного щастя) і після кожного виступу організовується невелике обговорення. Хтось задає уточнюючі питання, хтось висловлює свою думку. Якщо виявиться, що уявлення про щастя будуть діаметрально протилежними, то дивуватися цьому не слід, але учасникам, для загострення дискусії все ж можна запропонувати визначити щось найбільш характерне і, отже, менш суперечливе.
Різновидом 2-го варіанту вправи є така його організація, коли мікрокоманд обговорюють тільки один професійний (або соціальний) стереотип і в ході загальної дискусії визначають, чиє уявлення про радощі даного стереотипу є найбільш повним і правильним. Нерідко виявляється, що в різних мікрогрупах деякі уявлення сильно збігаються.
3 варіант:
1. Учасники розбиваються на мікрогрупи. У кожній мікрогруп самі учасники визначають (загадують) найбільш цікавий для себе професійний або соціальний стереотип, але так, щоб ніхто поки про це не знав (випадково не почув ...).
2. Завдання кожної мікрогруп: «Протягом 10 хвилин спільними зусиллями необхідно придумати, а потім коротко представити сценку з життя (або з професійної діяльності) загаданого стереотипу, яка відображала б найпрекрасніші миті його існування».
3. По черзі мікрокоманд програють щасливі миті з життя стереотипів (час на одне програвання - не більше 5-7 хвилин). А інші намагаються вгадати, про яке стереотипі йде мова. Відгадування відбувається в невеликій загальній дискусії, яку організує відразу після програвання сценки. Головні гравці (тільки що програли цю сценку) в дискусії не беруть участь і, найчастіше, з цікавістю спостерігають за висловлюваннями своїх товаришів, провідний виписує на дошці найбільш «популярні» (прийняті багатьма) варіанти відгадок. Можна так само обмежити число таких варіантів, наприклад, двома-трьома.
4. Після цього називається задуманий стереотип, і дискусія може знову відновитися, наприклад, хтось може не погодитися з тим, як представила даний стереотип мікрокоманда.
|
