Школа лідерства, або лідерство в освіті - це процес залучення талантів і енергії викладачів, учнів і батьків за для досягнення загальних освітніх цілей. Цей термін витіснив «освітнє управління" в Сполучених Штатах і "освітній менеджмент» у Великобританії.

Термін

Термін "шкільне лідерство" почав застосовуватися в кінці 20-го століття з кількох причин та на основі досліджень, що були зроблені в школах з високим рівнем досягнень учнів, за для впровадження освітніх реформ. Причиною цього стало підвищення рівня відповідальності учнів у навчально-виховному процесі та підвищення їх рівня самостійності. Терміни "адміністрація" та "управління" раніше означати стабільність через здійснення контролю і нагляду за вихованцями. Така концепція була схваленою вищим освітнім керівництвом, тому що, передавала динамізм превентивних заходів. Директор школи зазвичай вважається лідером навчального закладу, однак, керівництво школи може включати в себе інших осіб, таких як члени формальної команди лідерів та інших осіб, які вносять вклад до реалізації загальних цілей школи.

У той час як "шкільне лідерство" або "освітніє лідерство" стали популярні в якості заміни для "управління освітою" в останні роки, "керівництво" представляє тільки часткову картину роботи школи, відділу / району. Тому можна говорити, що цей термін почав виходити за рамки загальноосвітніх навчальних закладів. Швидше за все, етимологія  цього поняття знайде використання в більш загальному сенсі, а також в сучасних моделях нео-ліберальної, соціальної та економічної сферах Сполучених Штатів та Об'єднаного Королівства. З цієї точки зору, термін розуміється як ніби-то запозичений з бізнесу.

У Сполучених Штатах, «управління», або роль головного шкільного адміністратора, зазнала чималих змін з моменту його створення, яке часто приписується Міській раді Буффало, котра схвалила посаду «шкільного доглядача» 9 червня 1837 року. Управління навчальними закладами розвивалося близько 170 років, з чотирма основними реформами, з початку 1800-х до першої половини ХХ століття. Спочатку основна функція «доглядача» мала переважно канцелярський характер і була спрямована на надання освітньої допомоги викладачам котрі працювали в школі. На рубежі століть, управлінці почали впроваджувати загальний навчальний план для державних шкіл, а їх, в свою чергу реалізовували педагоги. Основний акцент в роботі керівників шкіл був зроблений на розробку навчальних і методичних питань. На початку 1900-х років, промислова революція вплинула на роль дирекції, додавши в коло обов’язків окрім навчальних завдань, ще й такі як формування бюджету закладу і транспортних витрат. Випуск программи "Нація в небезпеці" в 1983 році зробили школи безпосередньо підзвітнними громадськості та місцевим радам. На початку 1980-х були ініційовані зміни, які продовжуються до сьогоднішнього дня. Керівник навчального закладу нині розглядається в якості головного виконавчого директора, а також професійного консультанта в педагогічній  раді закладу, лідера реформ, менеджера ресурсів, і комунікатора для громадськості.

Посилання

Carter, G.R. & Cunningham, W.G.(1997) "The American school superintendent: Leading in an age of pressure."San Francisco, CA: Jossey-Bass.

Waters, J.T. & Marzano, R.J. (2006) School district leadership that works. Denver, CO: Mid-continental Research for Education and Learning.